Сільський музей с. Мужієво

Мужієве (угор. Muzsaly)

С. Мужієве розташоване за 8 км на південний схід від м. Берегове, вздовж траси м. Берегове – м. Виноградів. Згідно з переписом 2001 року, населення угорського села становило 2076 осіб, з яких приблизно 80% були угорцями. Поселення було заселене ще в доісторичні часи, про що свідчать знайдені тут археологічні знахідки. На південь від села, на лівому березі звивистої р. Верке, стоїть пагорб Гарної жінки, з яким пов'язана одна з найвідоміших середньовічних легенд регіону, що закінчилася трагедією.

Село, розташоване на правому березі річки Боржава, і вперше зустрічається в документах під назвою «Muse» в 1232 році, тоді воно було королівським маєтком, що складався з двох частин.

Після татарської навали 1241 р. угорський король Бейла IV поселив тут саксів. З 14 століття ним володіли родини Мужаї та Якчі, потім Баторі Іштван.

Жителі села прийняли кальвінізм ще в 1552 році. У 1566 році татари сплюндрували місцевість і вивезли більшість населення. Але найбільшого удару селу завдали поляки з татарськими найманцями, які вторглися в село в 1657 році. Тоді припинило існування с. Мале Мужієве, а його жителі переселилися в с. Велике Мужієве.

На Берегівській стороні села, добре видно навіть і з головної дороги зруйновану церкву, що стоїть посеред полів, і є залишком колишнього с. Мале Мужієве. Будівля, яка вважається однією з найкрасивіших готичних пам'яток регіону, датується рубежом 13-14 ст.  Залишки її стіни можна подивитись зблизька, здійснивши коротку прогулянку. Майже повністю збережена стіна західного фасаду з прорізом розкладеної брами та чотирисмукового круглого вікна. Напівкругла тріумфальна арка, що відокремлює наву від святині, також збереглася. У стіні святилища добре проглядається ніша-релікварій. З південного боку нави є великий отвір. За припущеннями, знята звідси брама була вбудована в Берегівський костел. Роботи з консервації та часткової реставрації пам'ятника розпочалися у 2022 році в рамках плану ім. Ромера Флоріша.

На схилі пагорба над селом височіє інша будівля-пам'ятник архітектури поселення — пізньоготичний реформатський костел (вул. Вузька, 7). У 1337 році в документі згадується кам'яна церква, побудована на честь св. Іоанна, яка вважається рідкістю в цьому регіоні. Вона має одну наву, а її святиня має таку ж ширину, що й нава. Церква, укріплена стовпами, має два входи. Вікна нави – сліпі решітки, вікно святині має просту стрілчасту арку. Біля церкви стоїть дерев'яна дзвіниця з подолом, галереєю, гостроверхим шоломом, що була зведена в середині 17 ст. Пам'ять про жертв Другої світової війни та сталінізму зберігають надгробок-коп'яфа на місцевому кладовищі та пам'ятник у центрі села.

Гірництво завжди відігравало важливу роль в історії с. Мужієве. Вже і римляни і турки добували тут золото. Поселення у 19 ст. стало власністю сім'ї Каролі, яка в 1825 році заснувала тут галунову фабрику, що прославила село на весь світ. Пізніше на території с. Мужієве був заснований каоліновий рудник, що було сировиною для знаменитої віденської порцеляни. У новітній історії села найбільш визначальними були перлітовий рудник і видобуток золота, що кілька разів відновлювався і припинявся.

Вихідці с. Мужієве – відомий мовознавець свого часу Берегсасі Надь Пал (1750-1828), лаурает премії Кошута та Ясаі Марі, театральний режисер Віднянські Аттіла та лауреат премії Ясаі Марі, актриса Тарпаі Вікторія.

Відомий фестиваль поселення – Фестиваль вина та гастрономії с. Мужієве проводиться щороку пізньої осені.

Традиційний сільський будинок с. Мужієве                                       

Будівля, розташована вздовж головної дороги, біля підніжжя Мужіївської гори вул. Ракоці Ференца ІІ, 75), є типовим прикладом селянської архітектури сіл Берегівщини.

Будинок, побудований у 1920-х роках, вкритий черепицею, зі сторони двора обрамлений характерним дерев'яним ґанком, який був новозбудований зі збереженням традиційних стильових рис. Підлогу ґанку і всього будинку, а також стіни будинку зроблено методом обмазання, що наприкінці 19 ст. на початку 20 ст. було найхарактернішим архітектурним рішенням цього регіону. Характерна драбина веде з ґанку на горище, де зберігалися копченості.

Вхідні двері будинку оригінальні, як і більшість внутрішньої столярки. Відвідувача зустрічає кухня з характерною «лавкою для води» і дзеркалом для гоління.

Розташовані в кімнаті ефектні серванти та комоди, були лише в будинках заможніших родин, які ставали буржуазними. На зміну цегляній печі, яка зазвичай була в тутешніх хатах, приходить піч середини 20 століття.

У першій, так званій чистій кімнаті, розташовані спальні меблі з горіхового дерева з ліжками, вистеленими солом'яними мішками та стіл, що були модними речами 1930-х років. Ймовірно, кахляна піч була виготовлена 1970-х роках.

Різноманітні дрібні предмети побуту та картини є оригінальними аксесуарами житлового будинку. Ганчір'яні килими, якими вкривають підлогу, є характерними для краю, подібні виготовляли чи не в кожній хаті. У краєзнавчому будинку також є ткацький верстат. Автентичні вишивки, якими прикрашають хату, були виготовлені в селі. Типовим декоративним елементом тутешніх селянських будинків була мереживна скатертина, надгарним зразком якої прикрашається стіл у чистій кімнаті. В шафі вишиковується старий одяг. Третя, так звана «брудна» кімната використовувалася для різноманітних побутових справ, частування з нагоди забою свині, приготування макарон у формі равликів, а ззаду розташована комора. Будучи інтерактивним краєзнавчим будинком, частиною інтер'єру є і смарт-телевізор. Відвідувачі також можуть ознайомитися з описом інших краєзнавчих будинків, створених у рамках проекту розвитку краєзнавчих будинків, (в рамках якого також був реалізовано і краєзнавчий будинок у с. Мужієве. У задній частині будівлі знаходиться магазин місцевих продуктів.

Пресовий будинок у внутрішньому дворику та льох, обладнаний оригінальними бочками, дають можливість зазирнути в традиції вирощування винограду та виноробства, які досі є характерними для с. Мужієве. Можна побачити неодмінну викопану криницю та сушарку для посуду. Тут збудували і філагорій для відвідувачів. У дворі є фруктовий сад та створено місце для приготування варення. Таким чином, подвір'я та сад краєзнавчого будинку ідеально підходять для проведення традиційних та ремісничих заходів.