Сільський музей с. Тисачома

Село Чома

С. Чома – поселення, розташоване за 3 км на захід від с. Геча. За даними перепису 2001 року населення становить 916 осіб, з яких 87,99 % складають угорці.

Найдавніша письмова згадка про поселення з епохи Арпада датується 1211 роком, де воно згадується як «Choma». Село дуже рано потрапило до рук родини Лоняі, а пізніше родини Сентіванї, Каролі, Шірмай та Кайді також мали тут частки. Протягом століть його околиці були вкриті дубовими лісами. Мешканці с. Чома – послідовники греко-католицького віросповідання з 18 ст., їхня церква збудована у 1890-х роках. На порожні ділянки села ще на початку 20 століття родина Кайдів поселила русинів. Поряд з ними німецькі та єврейські поселенці також забарвлювали етнічну картину поселення, але переважання угорського населення збереглося донині. Нова греко-католицька церква села (вул. Дружби, 50) була освячена в 2009 році на честь засновника угорської держави короля Святого Іштвана. На її стінах було урочисто відкрито меморіальну дошку на честь жертв сталінізму. У 2005 році реформатори, що проживають у селі, побудували церковну залу.

У 1989 році на місцевому цвинтарі встановлено надгорбник-коп'яфа жертвам Другої світової війни та сталінізму. У північній частині кладовища з ініціативи Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ) у 1996 році було створено Національний меморіальний парк завоювання Батьківщини, в якому знаходиться меморіальний надгорбник-коп'яфа (робота художниці Чірпак Вікторії). У парку, який вважається однією з найважливіших національних пам'яток Угорщини на Закарпатті, також зберігається статуя угорського вождя Арпада (2000) та угорського короля Святого Іштвана (2001) (роботи будапештського художника Фреха Отто (1936–2006). У 1986 році археологи на межі с. Чома розкопали 26 могил часів завоювання угорцями Батьківщини. Особливість знахідки полягала в тому, що вона засвідчила, що угорці-завойовники оселилися на цій території одразу після входу сюди. У 1993-1999 роках були продовжені розкопки, в результаті яких було розкрито ще 78 могил, а восени 2003 року знайшли сліди тогочасного поселення.

Відтоді тут щороку влаштовують свято пам'яті предків-завойовників Батьківщини. Меморіал розташований у північній частині села, вздовж дороги, що веде з с. Геча. Територія пам'ятного місця доглянута і чудово підходить для відпочинку приїжджаючих туристів, а також для проведення різноманітних заходів. В результаті розвитку останніх років, тут також були побудовані сучасний центр для відвідувачів, міні зоопарк, конюшні та юртовий павільйон.

Юртовий павільон с. Чома (Музей-юрта)

На місці кладовища с. Чома Товариством угорської культури Закарпаття був створений меморіальний парк, поряд з яким влаштовано вражаючий багаторівневий центр для відвідувачів. У ньому бажаючі можуть дізнатися про спосіб життя угорців-завойовників Батьківщини, заснування угорської держави та еру королів династії Арпадів, ранню та середньовічну історію краю.

Юртовий павільйон (музей-юрта), розташований у внутрішньому дворику центру для відвідувачів, поруч із конюшнями та міні зоопарком, за своєю атмосферою та оформленням добре вписується в епоху, представлену меморіальним парком та центром для відвідувачів. Павільйон побудований із сучасних і міцних матеріалів і одночасно є виставковим, лекційним та конференц-залом, який також підходить для проведення майстер-класів, танцювальних гуртків та інших заходів.

Постійні декорації юртового павільйону складають картини, що зображують життя угорців-завойовників Батьківщини, які поєднують графіку Ласло Дьюли з костюмами та інструментами, реконструйованими сьогоднішніми традиціоналістами. Окрім військових сцен, на цих картинах зображені моменти повсякденного життя: будівництво юрт, мисливці, пастухи, ремісники, ігри та розваги тощо.

Інше призначення павільйону – представити побут угорців-завойовників та плекати й популяризувати тисячолітні кінні традиції. Згідно з історичними переказами, угорський кінний народ прийшов у Карпатський басейн як напівкочовий народ, шо займався тваринництвом, стрільбою з лука, проживав у юртах та їздив верхом. Могили з кіньми у с. Чома також свідчать про те, що вони ховали улюблених коней разом з угорськими воїнами, щоб їх не розлучити і в загробному житті. Протягом століть кінь відігравав вирішальну роль у військовій справі (кінний стиль бою, розвиток гусарства), але він відігравав важливу роль і в цивільному житті, оскільки, крім возів, карет, саней та інших транспортних засобів коні тягнули плуг і борону, топтали колоски з пшениці, крутили колесо сухого млина. Угорський спосіб упряжки (грудний хомут) був явно досконалішим, ніж західна шийна упряжка (кюмет). Угорські породи коней (ноніус, кішбері напівчистокровний, гідран, ліпіцай, арабська шадья, спортивний кінь мезехедьєші гуцул, муракьозі та ін.) вважаються одними з найкращих у світі. У нас також було багато видатних діячів у сфері кінного спорту

Використані сільськогосподарські знаряддя, осідлані кінні маріонетки, відкатні угорські луки та інший реквізит використовуються для відчутної ілюстрації та практики кінних традицій. Юртовий павільйон стає справжнім «живим краєзнавчим будинком» завдяки навчанню верховій їзді та стрільбі з лука. Окрім багатофункціональних столів і лавок, до обладнання також входить і смарт-екран, на якому можна не лише стежити за програмами в с. Чома, а й зазирнути в життя інших краєзнавчих будинків.